Voskoboinyk - Виливай

Гріли душі не в тих

І не тим дарували секунди

І Тонули в калюжах моря

Дарували глибини другим

Без кінця виливали себе

До останньоі краплі в сушу

Тільки б знали усе дарма

Не заповнити камʼяну душу



Виливай

Виливай себе мила до дна

І не бійся заповнити простір

Він в тобі ти вже не одна

Тільки знай той

Хто оцінить тебе сповна

Подарує тобі лиш досвід

І знову усе сама



Я не вірю більше в слова

Які пролунає у голос

І не хочу більше дарма

Слухати одне й те ж сто раз

Я не вірю і дякую за урок

Який вивчила досконало

Нічна вулиця, тиша, останній гудок

Навіть вічності нам було мало



Виливай

Виливай себе мила до дна

І не бійся заповнити простір

Тільки знай той

Хто оцінить тебе сповна

Подарує тобі лиш досвід



коли ти впиваєшся в мене так жадібно-

Неначе і сам боїшся, що я розіб’юсь.

Хоча в твоїх дотиках я, нарешті,

Пройшовши безліч пустих квартир,

Почуваю себе вдома.

І я боюсь.