Voskoboinyk - Виливай

Гріли душі не в тих
І не тим дарували секунди
І Тонули в калюжах моря
Дарували глибини другим
Без кінця виливали себе
До останньоі краплі в сушу
Тільки б знали усе дарма
Не заповнити камʼяну душу

Виливай
Виливай себе мила до дна
І не бійся заповнити простір
Він в тобі ти вже не одна
Тільки знай той
Хто оцінить тебе сповна
Подарує тобі лиш досвід
І знову усе сама

Я не вірю більше в слова
Які пролунає у голос
І не хочу більше дарма
Слухати одне й те ж сто раз
Я не вірю і дякую за урок
Який вивчила досконало
Нічна вулиця, тиша, останній гудок
Навіть вічності нам було мало

Виливай
Виливай себе мила до дна
І не бійся заповнити простір
Тільки знай той
Хто оцінить тебе сповна
Подарує тобі лиш досвід

коли ти впиваєшся в мене так жадібно-
Неначе і сам боїшся, що я розіб’юсь.
Хоча в твоїх дотиках я, нарешті,
Пройшовши безліч пустих квартир,
Почуваю себе вдома.
І я боюсь.